Він був світлою, доброю та надзвичайно чуйною людиною, яка вміла підтримати словом і ділом у будь-якій ситуації. Його щирість і людяність відчували всі, хто мав щастя знати його особисто. Завжди усміхнений, відкритий до спілкування, Ігор умів підняти настрій навіть у найскладніші моменти, заряджаючи людей навколо своїм оптимізмом і вірою в краще. Він був надійним другом та людиною великого серця, чия внутрішня гідність викликала глибоку повагу.

У травні 2022 року Ігор Ширченко добровільно став на захист Батьківщини від російської агресії. «BORODA», таким був позивний Захисника, до останнього подиху залишався вірним військовій присязі. Серед побратимів користувався беззаперечною довірою: ніколи не залишав товаришів у біді, діяв за покликом серця, не шукаючи вигоди чи визнання. У найвідповідальніші моменти бойового шляху проявляв мужність, витримку та справжню силу духу.

7 вересня 2022 року під час запеклого бою біля с. Борщова Харківської області життя захисника обірвалося. Вірний син України прийняв свій останній бій, захищаючи рідну землю. Через цю трагічну втрату дружина залишилася без чоловіка, а мати - без єдиного сина. Ігора  поховали на кладовищі с.Кам'яна Яруга Харківської області.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Ігор Ширченко був відзначений високими нагородами:

• орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно, від 31.10.2022);

• пам’ятною медаллю «За оборону міста-героя Харків» (від 31.08.2022);

• Подякою від командира військової частини А4603 за зразкове виконання службових обов’язків.

Мужньому воїну назавжди залишиться 27...

 Пам’ять про нього живе не лише в серцях рідних, а й у стінах рідного ліцею. Зокрема вчителька фізичної культури Ганна Зюкова разом із донькою Владою присвятили Ігорю участь у всеукраїнському забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України». Його життєвий шлях став прикладом справжньої людяності, самопожертви та безмежної любові до своєї країни.