Мій професійний шлях учителя початкових класів розпочався у 1983 році. Відтоді школа стала для мене не просто місцем роботи, а особливим світом, у якому щодня народжуються дитячі мрії, відкриття, перші успіхи та віра у власні сили.

За роки педагогічної діяльності я переконалася, що вчитель початкових класів — це не лише людина, яка навчає читати, писати й рахувати. Це наставник, порадник, друг, який допомагає дитині пізнавати світ, розкривати свої здібності, вчитися доброти, чесності, взаємоповаги та відповідальності

Протягом свого професійного шляху я прагну створювати атмосферу довіри, доброзичливості й співпраці, де кожна дитина почувається потрібною, захищеною та успішною. Вважаю, що немає однакових дітей, адже кожна дитина має свій темп розвитку, власні таланти, мрії та здібності. Завдання вчителя — знайти ключик до дитячого серця й запалити в ньому вогник допитливості.

Світ змінюється, змінюються освітні підходи, методи й технології, але незмінними залишаються любов до дітей, терпіння, мудрість і відповідальність учителя. Досвід, набутий із 1983 року, навчив мене цінувати кожну мить спілкування з учнями, радіти їхнім маленьким перемогам і розуміти, що справжній результат педагогічної праці — це не лише знання, а й людина з добрим серцем, відкритою душею та бажанням творити добро.

Я вірю, що добре слово вчителя може надихнути, щира підтримка — додати впевненості, а особистий приклад — навчити значно більше, ніж найкраща лекція.

Моя мета — не просто навчити дитину, а допомогти їй стати Людиною: доброю, чесною, самостійною, допитливою та впевненою у власних силах.

І сьогодні, озираючись на пройдений шлях, я з вдячністю усвідомлюю, що професія вчителя — це покликання душі. Адже найцінніша нагорода для педагога — бачити, як його учні дорослішають, досягають успіхів, знаходять свій шлях у житті й несуть у світ часточку тепла, яку колись отримали від свого першого вчителя.

Учитель живе доти, доки в дитячих серцях проростають посіяні ним зерна знань, добра й людяності.

У Харківському ліцеї № 181 “ Дьонсурі” працюю з 2000року.Вважаю себе щасливою людиною ,тому що роблю те, що люблю , люблю- те що роблю.

Для підтримання ментального здоров’я дітей , соціалізації’ учнів у суспільстві шукаю можливості для проведення різних майстер- класів ( виготовляли ляльку -мотанки, зайчика, пташку)( фото)

Разом з батьками організовуємо додаткові зустрічі , екскурсії, прогулянки ( до планетарію, музею природи, зоопарку)( фото)

Брали участь у мюзіклу , де діти співали та танцювали. Цінуємо кожну мить , радіємо кожній можливості побути разом.( фото)